Logo
Ukranian

ЗМІСТ

Інженерні та освітні технології. Кременчук : КрНУ, 2021. Т. 9. № 3. 73 с.
Домашня сторінка журналу:
http://eetecs.kdu.edu.ua

Завантажити випуск

ВПРОВАДЖЕННЯ НОВИХ ФОРМ І МЕТОДІВ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ВНЗ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ

Модель реалізації персоналізованого навчання студентів закладу вищої освіти
Ткачук Г. В.  (завантажити)
[in Ukrainian]

Анотація. В статті розглядається питання організації персоналізованого навчання студентів закладу вищої освіти шляхом проєктування педагогічної моделі навчання. З’ясовано, що персоналізоване навчання дає змогу удосконалити освітній процес, побудувати освітню траєкторію навчання студента у відповідності з його індивідуальними освітніми потребами, інтересами, вподобаннями і здібностями. У пропонованій нами педагогічній моделі розкривається структура і зміст персоналізованого навчання закладів вищої освіти, центральною фігурою якої є студент, його освітні потреби, інтереси та задатки. Нами визначено ціль реалізації персоналізованого навчання, принципи та основні етапи, що відображають динаміку його функціонування, а також педагогічні умови ефективної реалізації пропонованої моделі. Серед основних принципів, які визначають логіку персоналізованого навчання визначено принцип свідомості та активності студента, доступності та зрозумілості змісту освіти, гнучкості та адекватності освітнього процесу, принцип послідовності та дозованості освітнього контенту, соціальної участі учасників освітнього процесу, контролю та самоконтролю. Реалізацію моделі доцільно здійснювати поетапно, що включає процеси ініціювання, діагностики та проєктування, інтеграції, при чому останній процес відбувається постійно. В роботі також визначено педагогічні умови, які є головною умовою ефективності персоналізованого навчання. У процесі реалізації персоналізованого навчання доцільно дотримуватись нормативно-змістових, соціально-психологічних та організаційно-педагогічних умов забезпечення освітнього процесу. Розробка моделі дала змогу виявити певні характеристики персоналізованого навчання. Зокрема, воно дає змогу значно підвищити мотивацію до навчання, побудувати індивідуальну освітню траєкторію, адаптувати навчальний процес у відповідності до взаємодій студента та за допомогою механізмів систем електронного середовища.

Ключові слова: персоналізоване навчання, адаптивне навчання, модель навчання, педагогічні умови, інформаційно-освітнє середовище, заклад вищої освіти.

Бібліографічні посилання

  1. Баранова О. В., Артюх В.О. Персоналізація навчання та новітні технології як відповідь на глобальні виклики сучасності. Научные труды SWorld. 2016. Вып. 45. Т. 5. С. 28-33.
  2. Дем’яненко В.М. Освітні сервіси персоналізованого навчання. Комп’ютер у школі та сім’ї. №5. 2017. С.19-22. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/144470807.pdf.
  3. Кухаренко В. М. Тьютор дистанційного та змішаного навчання : навч. посібник. Харків : Міленіум, 2019. 307 с. URL: http://repository.kpi.kharkov.ua/bitstream/KhPI-Press/42981/3/Book_2019_Kukharenko_Tiutor.pdf.
  4. Медведєва М. О. Дослідження передумов впровадження особистісно орієнтованого навчання теоретичних основ інформатики. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, 2010. № 1 (188). С. 173-185.
  5. Осадча К., Осадчий В., Спірін О., Круглик В. Реалізація індивідуалізації та персоналізації навчання засобами Moodle. Молодь і ринок. №1 (187). 2021. С.38-43. http://mir.dspu.edu.ua/article/view/228274/227419.
  6. Якубов С. Персоналізоване навчання в загальноосвітній школі: основні визначення та шлях до впровадження. Директор школи. 9 (117). 2016. С.59-72.
  7. Aeiad E., Meziane F. An adaptable and personalised E-learning system applied to computer science Programmes design. Education and Information Technologies. 24, 2019. 1485–1509. https://doi.org/10.1007/s10639-018-9836-x.
  8. Alamri H., Lowell V., Watson W., Watson S.L. Using personalized learning as an instructional approach to motivate learners in online higher education: Learner self-determination and intrinsic motivation. Journal of Research on Technology in Education, 52 (3), 2020. 322-352, DOI: 10.1080/15391523.2020.1728449.
  9. Atif Y., Benlamri R., Berri, J. Learning Objects Based Framework for Self-Adaptive Learning. Education and Information Technologies. 8, 2003. 345–368. https://doi.org/10.1023/B:EAIT.0000008676.64018.af.
  10. Benhamdi S., Babouri A., Chiky R. Personalized recommender system for e-Learning environment. Education and Information Technologies, 22, 2017. 1455–1477. https://doi.org/10.1007/s10639-016-9504-y.
  11. Bernacki, M. L., Walkington, C. The role of situational interest in personalized learning. Journal of Educational Psychology, 110(6). 2018. 864–881. https://doi.org/10.1037/edu0000250
  12. Bray B., McClaskey K. Make Learning Personal. The What, Who, WOW, Where, and Why. Corwin, 2015. 288 р.
  13. Campo M., Amandi A., Biset J.C. A software architecture perspective about Moodle flexibility for supporting empirical research of teaching theories. Education and Information Technologies. 26, 2021. 817–842. https://doi.org/10.1007/s10639-020-10291-4.
  14. DeMink-Carthew J., Netcoh S., Farber K. Exploring the Potential for Students to Develop Self-Awareness through Personalized Learning. The Journal of Educational Research. 113 (3), 2020. 165-176, DOI: 10.1080/00220671.2020.1764467.
  15. DeMink-Carthew J., Olofson M.W., LeGeros L., Netcoh S., Hennessey S. An Analysis of Approaches to Goal Setting in Middle Grades Personalized Learning Environments. Research in Middle Level Education Online. 40 (10), 2017. 1-11, DOI: 10.1080/19404476.2017.1392689.
  16. Drexler W.  The networked student model for construction of personal learning environments: Balancing teacher control and student autonomy. Australasian Journal of Educational Technology, 26(3). 2010. https://doi.org/10.14742/ajet.1081.
  17. Ellis G. Grand challenges for engineering. IEEE Engineering Management Review, 37(1), 2009. 3-3.
  18. Mintii I. Using Learning Content Management System Moodle in Kryvyi Rih State Pedagogical University educational process. CEUR Workshop Proceedings. 2020. 293-305. http://ceur-ws.org/Vol-2643/paper17.pdf.
  19. Murray M.C., Pérez J. Informing and Performing: A Study Comparing Adaptive Learning to Traditional Learning. Informing Science: The International Journal of an Emerging Transdiscipline. Volume 18. 2015. pp. 111-125. DOI: https://doi.org/10.28945/2165.
  20. Osadchyi V., Krasheninnik I., Spirin O., Koniukhov S., Diuzhykova T. Personalized and Adaptive ICT-Enhanced Learning: A Brief Review of Research from 2010 to 2019. CEUR Workshop Proceedings. 2020. 547-558. URL: http://ceur-ws.org/Vol-2732/20200559.pdf
  21. Puliaieva A., Kravtsova L., Zaytseva T. Formation of Personalized Learning Path for Foreign Students Based on the MOODLE E-Learning Platform Using SCORM-Package. CEUR Workshop Proceedings. 2020. 839-853. http://ceur-ws.org/Vol-2732/20201129.pdf
  22. Troussas C., Chrysafiadi K., Virvou M. Personalized tutoring through a stereotype student model incorporating a hybrid learning style instrument. Education and Information Technologies, 26. 2021. 2295–2307. https://doi.org/10.1007/s10639-020-10366-2.
  23. Walkington C., Bernacki M.L. Appraising research on personalized learning: Definitions, theoretical alignment, advancements, and future directions. Journal of Research on Technology in Education, 52 (3), 2020. 235-252. DOI: 10.1080/15391523.2020.1747757.

Академічна мобільність у Словаччині: вхідні та вихідні потоки міграції студентів
Ключкович Т. В.  (завантажити)
[in Ukrainian]

Анотація. У статті проаналізовано сучасну ситуацію з академічною мобільністю студентів у Словацькій Республіці в умовах освітньої інтернаціоналізації. З’ясовано основні умови та інструменти реалізації академічної мобільності в Словаччині. Академічна мобільність для всіх учасників освітнього процесу в сучасних умовах є важливою складовою інтернаціоналізації вищої освіти. Визначено, що реалізація стратегії розвитку міжнародної мобільності є одним із пріоритетних завдань національної політики у Словацькій Республіці. Академічна мобільність знаходить системну підтримку на рівні державної політики Словаччини. Для реалізації академічної мобільності створені відповідні умови на інституційному, національному та загальноєвропейському рівнях. Поряд з перевагами, інтернаціоналізація та мобільність формують нові виклики перед словацьким суспільством. У цій статті розглядаються три аспекти потоків студентської мобільності: вихідна мобільність, вхідна мобільність і баланс мобільності. В Словаччині існує проблема дисбалансу між вхідною та вихідною формами мобільності. Емпірично встановлено, що Словаччина належить до країн із сильними потоками вихідної ступеневої мобільності. В контексті європейської інтеграції Словаччини відбулося зростання кількості студентів, які беруть участь у програмах академічної мобільності. Чинниками, які стимулюють вихідну академічну мобільність словацьких студентів, є привабливий імідж закордонних університетів, якість навчання та освітніх послуг, кращі можливості працевлаштування, різноманітні стипендіальні програми, нижчий рівень витрат на навчання, соціальна підтримка студентів та ін. Такі фактори як мова, історичні зв’язки, географічна відстань, двосторонні відносини та політичні рамки є визначальними для студентів при виборі країни для навчання. Попри очевидні переваги міжнародної мобільності, дослідники все частіше наголошують на проблемі «відпливу мізків» і втраті інтелектуального потенціалу. Проблема Словаччини полягає в тому, що студенти не повертаються до рідної країни після завершення навчання за кордоном. Академічна мобільність у Словаччині стала одним із каналів міграції. У довгостроковій перспективі послаблюється потенціал освіченого та висококваліфікованого населення, що може негативно позначитися на розвитку суспільства в економічному, культурному, науковому та соціальному аспектах. На основі аналізу актуального стану мобільності в Словаччині зроблено висновок, що система вищої освіти країни характеризується значним ступенем інтернаціоналізації.

Ключові слова: Словаччина, вища освіта, іноземні студенти, освітня міграція, вхідна мобільність, вихідна мобільність.

Бібліографічні посилання

1.   Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. Відомості Верховної Ради. 2014. № 37-38. С. 2004. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text (дата звернення 02.08.2021).

2.   Інтернаціоналізація вищої освіти в Україні: методичні рекомендації / За ред. І. Степаненко. К.: ІВО НАПН України, 2016. 158 с.

3.   Ключкович Т. В. Інтеграція системи вищої педагогічної освіти Словацької Республіки у європейський освітній простір: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01; Дрогобиц. держ. пед. ун-т ім. Івана Франка. Дрогобич, 2017. 267 с.

4.   Bahna M. Slovenskí absolventi vysokoškolského štúdia v zahraničí: Únik mozgov, alebo otvárajúce sa mobilitné kanály na Slovensku? [Slovak graduates: Brain drain or opening mobility channels in Slovakia]. Working Papers in Sociology. 2015/1. S. 1–13. URL: http://www.sociologia.sav.sk/cms/uploaded/2179_attach_bahna_brain_drain_PT12015b.pdf (дата звернення 02.08.2021).

5.   Communiqué of the Conference of European Ministers Responsible for Higher Education, Leuven and Louvain-la-Neuve. 28-29 April 2009. URL: http://www.ehea.info/Upload/document/ministerial_declarations/ Leuven_Louvain_la_Neuve_ Communique_April_2009_595061.pdf (дата звернення 02.08.2021).

6.   Dlhodobý zámer vo vzdelávacej, výskumnej, vývojovej a ďalšej tvorivej činnosti pre oblasť vysokých škôl na roky 2016–2021. Ministerstvo školstva, vedy, výskumu a športu Slovenskej republiky. Číslo uznesenia: 507/2016. URL: https://rokovania.gov.sk/RVL/Resolution/16097/2 (дата звернення 02.08.2021).

7.   Hall R., Dráľ P., Fridrichová P., Lukáč S. Analýza zistení o stave školstva na Slovensku: To dá rozum. Bratislava: MESA10, 2019. 1127 s.

8.   Lipovská H., Fischer J. Brain Drain – Brain Gain: Slovak Students at Czech Universities. Journal in Efficiency and Responsibility in Education and Science. 2015. Vol. 8. No. 3. P. 54–59. https://doi.org/10.7160/eriesj.2015.080301 (дата звернення 02.08.2021).

9.   Mobility for better learning. Mobility strategy 2020 for the European Higher Education Area (EHEA). Bucharest, 2012. URL: http://www.ehea.info/media.ehea.info/file/2012_Bucharest/39/2/2012_EHEA_Mobility_Strategy_606392.pdf (дата звернення 02.08.2021).

10.  Nagyová А. Mobility vysokoškolských študentov v kontexte skvalitňovania vzdelávacieho systému vysokého školstva. Národný projekt „Vysoké školy ako motory rozvoja vedomostnej spoločnosti“. 13 s. URL: https://vysokoskolacidopraxe.cvtisr.sk/files/nagyova_mobility.pdf (дата звернення 02.08.2021).

11.  OECD. Education at a Glance 2020: OECD Indicators. Paris: OECD Publishing. 473 р.

12.  Programové vyhlásenie vlády Slovenskej republiky na obdobie rokov 2020–2024. URL: https://rokovania.gov.sk/RVL/Material/24756/1 (дата звернення 02.08.2021).

13.  Rome Ministerial Communue. 19 November 2020. URL: http://www.ehea.info/Upload/Rome_Ministerial_Communique.pdf (дата звернення 02.08.2021).

14.  Silles M., Abbott A. Determinants of International Student Migration. The World Economy. 2016. Vol. 39. Issue 5. P. 621–635. http://dx.doi.org/10.1111/twec.12319

15.  Centrum vedecko-technických informácií SR. URL: https://www.cvtisr.sk/ (дата звернення 02.08.2021).

16.  Teichler U. Academic Mobility and Migration: What We Know and What We Do Not Know. European Review. 2015. Vol. 23. No. S1. P. 6–37. https://doi.org/10.1017/S1062798714000787

17.  Teichler U. Internationalisation of Higher Education: European Experiences. Asia Pacific Education Review. 2009. Vol. 10 (1). P. 93–106. https://doi.org/10.1007/s12564-009-9002-7

18.  The European Higher Education Area in 2020: Bologna Process Implementation Report. Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2020. 201 р.

19.  The Migrant Integration Policy Index. URL: https://www.mipex.eu/slovakia (дата звернення 02.08.2021).

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

Сучасні закономірності та принципи іншомовної освіти майбутніх фахівців з міжнародних відносин у процесі фахової підготовки
Василишина Н. М.  (завантажити)
[in Ukrainian]

Анотація. Актуальність даного дослідження полягає у тому , що в Україні іншомовна освіта набуває особливого статусу, яка аргументується тим, що через мову створюється ефективна основа для міжнародного та міжкультурного взаєморозуміння. Втім проблема реалізації міжкультурної іншомовної освіти у закладах вищої освіти потребує подальшого всебічного аналізу і вирішення. Про це свідчить аналіз стану міжкультурної іншомовної освіти у працях вітчизняних та зарубіжних науковців, який продемонстрував численні погляди та наукові надбання щодо успішної реалізації іншомовної освіти в Україні. Вивчення іноземних мов у закладах вищої освіти України є безперечною позитивною ознакою навчальних планів і програм, виходячи з визнання, що вивчення мов поряд із значним практичним, освітнім, виховним та розвивальним потенціалом є необхідною умовою освіти сучасного фахівця з міжнародних відносин. З іншого боку, сьогодні це є нагальною потребою й з точки зору обраного соціально-економічного вектору розвитку нашої держави, оскільки реалізація концепції «вивчення мов протягом життя» неможлива без ретельного вивчення мов майбутніми фахівцями  міжнародних відносин. Проведене дослідження дозволяє визначити  провідні закономірності та принципи іншомовної освіти в європейському просторі вищої освіти. У ході дослідження було з’ясовано, що іншомовна освіта фахівців міжнародних відносин будується на закономірностях та загальнодидактичних принципах, що відображають основні підходи до організації навчання, а саме: розвивального і виховного характеру навчання; науковості; систематичності та послідовності; доступності; зв’язку теорії з практикою; індивідуалізації. У  межах дослідження було зроблено висновок, що відкритий європейський простір освіти висвітлює значні перспективи, водночас вимагаючи докладання зусиль щодо усунення бар’єрів і оновлення систем викладання й навчання іноземних мов у закладах вищої освіти. Формування єдиного європейського культурно-економічного простору актуалізує створення параметрів «європейськості» сучасної української науки, культури й освіти.

Ключові слова: іншомовна освіта, закономірності, принципи, професійна підготовка, фахівці міжнародних відносин.

Бібліографічні посилання

1. Антонюк Н. М. Вивчення іноземних мов в контексті гуманістичної освіти. Вісник Академії адвокатури України. 2009. №1.  С. 228–233.

2. Безкоровайна О. В. Актуальні аспекти комунікативної компетенції студентів ВНЗ. Наукові записки [Національного університету "Острозька академія"]. Сер.: Філологічна.  2012.  №25. С. 142–145.

3. Ігнатюк О. А. Особливості підготовки сучасних фахівців у системі вищої професійної освіти США. Теорія і практика управління соціальними системами. 2011. №1. С. 55–64.

4. Іщенко О. Вивчення англійської мови в умовах вступу України у європейський освітній простір. Вісник Львівського університету. 2009.  №25. С. 353–357.

5. Ніколаєва Ж. В. Навчання іноземних мов у ВНЗ у контексті Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти. Наукові праці. Педагогічні науки. 2004.  №29.  С. 127–130.

6. Полікарпова Ю. О. Традиції та інновації у викладанні іноземних мов в умовах інтеграції України до світової спільноти. 2004. URL: http://www.academia.edu/2079153/ (дата звернення 10.08.2021).

7. Рудницька Т. Г. Інноваційні методи навчання іноземних мов у вищій школі в контексті гуманістичної спрямованості навчального процесу. Гуманізм та освіта. 2008. URL: http://conf.vntu.edu.ua/humed/2008/txt/Rudnizka.php (дата звернення 10.08.2021).

8. Common European framework of reference for languages: learning, teaching, assessment. Language Policy Unit, Strasbourg. URL: https://www.coe.int/t/dg4/linguistic/Source/Framework_EN.pdf (дата звернення 10.08.2021).

9. Moodie G. Identifying Vocational Education and Training. Journal of Vocational Education and Training. 2002. Vol. 54. № 2. P. 266 – 289.

10. Common European framework of reference for languages: learning, teaching, assessment [Електронний ресурс]. Language Policy Unit, Strasbourg. Режим доступу: https://www.coe.int/t/dg4/linguistic/Source/Framework_EN.pdf .

11. Douglas H. Teaching Principles, An Interactive Approach to Language Pedagogy, Third Edition. 2007. P.569. [in English]

12. Harasim L., Hiltz S., Tells L., Turoff M. Learning Networks: a Field Guide to Teaching and Learning on line. Cambridge MA: MIT Press. 1995. 145 p. [in English]

13. Humboldt  W. Language and cultural philosophy. M: Progress.  1985. 450 p. [in English]

14. Henning J. The Art of Discussion-Based Teaching: Opening Up Conversation in the Classroom. New York: Routledge. 2008. P. 56 – 78  [in English]

15. Hughes R. Teaching and Researching: Speaking (Applied Linguistics in Action). 2nd ed. Pearson Education Limited. 2011. 197 p. [in English]

16. Littlewood W. Communicative Language Teaching. Cambridge: CUP. 1991. P. 34 – 56.

17. Moodie G. Identifying Vocational Education and Training. Journal of Vocational Education and Training. 2002. Vol. 54. № 2. P. 266 – 289.

18. Vasylyshyna N. M.  English in Context. K.: PRINT LINE, 2014. 196 p.

19. Yıldırım A. A Qualitative Assessment of the Curriculum Development Process at Secondary Vocational Schools in Turkey. Journal of Career and Technical Education. 2001. №1. С. 57 – 59.

20. Zagonari, E. (2009). Balancing tourism education and training: International Journal of Hospitality Management. International Journal of Hospitality Management. №28. С. 2 – 9.

ІННОВАЦІЇ У ВИКОРИСТАННІ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

Розробка методики оцінювання ефективності підрозділів закладу вищої освіти
Шевченко І. В., Семенова А. Д., Істоміна Н. М., Шаронова Н. В.  (завантажити)
[in Ukrainian]

Анотація. В результаті огляду наукової літератури, вивчення нормативно-правової бази, аналізу соціально-економічних умов, сучасної практики управління закладів вищої освіти, було виявлене протиріччя між високими вимогами до управління закладом вищої освіти та відсутністю критеріїв оцінки його результативності на засадах інноваційних технологій. Вирішити це протиріччя можна шляхом розробки відповідних моделей та методик оцінювання ефективності роботи. При цьому методика повинна спиратись на результати роботи базової структурної одиниці закладу вищої освіти, тобто кафедри. Метою роботи є підвищення інформативності оцінювання ефективності роботи підрозділів закладів вищої освіти шляхом визначення комплексних показників діяльності через методику розподілу державного фінансування. Методика ґрунтується на принципах фінансування закладів вищої освіти, яку запровадив Кабінет міністрів України. Для створення методики оцінювання якості функціонування закладу вищої освіти були розглянуті комплекси критеріїв оцінювання якості освіти у закладі вищої освіти, якості наукової і міжнародної діяльності  та фінансової діяльності. Розроблена методика дозволяє визначити комплексні показники діяльності через методику розподілу державного фінансування, яка оперує такими даними: показник розрахункового контингенту здобувачів вищої освіти; показники середніх конкурсних балів вступників на навчання за бакалаврським та магістерськими рівнями освіти; показник масштабу діяльності закладу вищої освіти; показники кадрового складу науково–педагогічних працівників; показник обсягу грошових надходжень від наукових робіт; показники студентів–призерів конкурсів студентських наукових робіт та олімпіад; показник кількості публікацій і цитувань згідно з наукометричними базами Scopus та Web of Science, тобто міжнародного визнання співробітників закладу вищої освіти.

Сформована методика може застосовуватись адміністрацією закладу вищої освіти для розрахунку можливого фінансування на наступний рік, визначення обсягів фінансування своїх підрозділів тощо.

Ключові слова: заклади вищої освіти, державне фінансування, ефективність роботи, оцінювання роботи кафедр.

Бібліографічні посилання

  1. Єльникова Г. В. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні. ДАККО: 1999, 303 с.
  2. Кремень В. Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми, перспективи). Грамота: 2003, 216 с.
  3. Даниленко Л. І. Менеджмент інновацій в освіті. Шк. світ: 2007, 120 с.
  4. Маслов В. І. Наукові основи та функції процесу управління загальноосвітніми навчальними закладами. Астон: 2007, 150 с.
  5. Пікельна В. С. Управління вищою школою. Основа: 2004, 112 с.
  6. Ващенко Л. Л. О выборе наменклатуры показателей качества средств измерений методом оптимизаций. Астон: 2018, 123с.
  7. Лукіна Т. О. Державне управління якістю загальної середньої освіти в Україні. ПРИП УКРАЇНИ: 2006, 270 с.
  8. Сорочан Т. М. Розвиток професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти. Луганськ 478: 2005, 435с.
  9. Ніколаєнко С. М. Стратегія розвитку освіти України: початок ХХІ століття. Знання: 2006, 253с.

10.  Сидоров В. П. Основы научных исследований. Директ-Медиа: 2016, 167с.

11.  Поташник М. М. Управление качеством образования: Практико-ориентированная монография и методическое пособие. Педагогическое общество России: 2000, 448 с.

12.  Островерхова Н. Є. Управління професійно-технічним навчальним закладом на засадах інноваційних технологій.  Київ: 2012, 285 с.

13.  Сазоненко Г. С. Управління освітою. Київ: 2015, 185 с.

14.  Конаржевський Ю. А. Педагогический анализ учебно-воспитательного процесса и управление школой. Педагог: 1986, 144 с.

15.  Саати Т. Л.  Принятие решений при зависимостях и обратных связях. Аналитические сети.  Ленанд: 2015, 360 с.

16.  Курило В. С. Моделювання системи критеріїв оцінки розвитку освіти в регіоні. Львів: 1999, 139с.

17.  Низков А. А. О критериях оценки знаний, умений и навыков студентов. Проблемы высшей школы. Москва: 1980, 341 с.

18.  Джеффри Д. У. Реляционные базы данных от А до Я. Наука: 2003, 143 с.

19.  Котеров Д. А. Технологія розробки програмних продуктів. Символ – Плюс: 2005, 1120 с.

20.  Резников Б. А. Системный анализ и методы системотехники. Часть 1. Методология системных исследований. Моделирование сложных систем: монография. СССР: 1990, 522 с.

ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ

Вплив вищої музичної освіти на вміння впоратися зі стресом під час COVID-19
Наливайко О. О., Лихошвай К. Ю.  (завантажити)
[in English]

Анотація. Стаття присвячена дослідженню того, чи є у студентів зі спеціальною музичною освітою переваги в подоланні стресу в порівнянні зі студентами інших спеціальностей в період пандемії. Основна мета - вивчення ставлення студентів-музикантів до подолання стресових ситуацій, викликаних COVID-19, в процесі навчання. Завдання дослідження: сучасний стан музичної освіти в контексті вимушеного дистанційного навчання; вплив вимушеного дистанційного навчання на стрес у студентів музичних і не музичних спеціальностей; аналіз навичок подолання стресу і впливу музичної освіти на них; рекомендації щодо вдосконалення психолого-педагогічної взаємодії учасників освітнього процесу. У дослідженні взяли участь 160 респондентів, 80 з них - студенти музики та 80 студентів інших спеціальностей, які не належать до вивчення музичного мистецтва. Для збору інформації та даних учасників дослідження попросили заповнити Google форму. Результати дослідження показують, що онлайн-навчання вимагає дуже багато часу і що втрата задовільного балансу між роботою та особистим життям викликає стрес. Але студенти стали більш організованими в управлінні своєю діяльністю. Інтернет-платформи виявилися корисними для обміну матеріалами, спілкування, обміну інформацією і контентом, а також для відстеження всієї виконаної роботи. Таким чином, простежується тенденція до більш легкої переносимості стресу музикантами, хоча наше дослідження показало, що з невеликим відривом в 80,6% люди без музичної освіти вважають себе щасливішими на 82%. Це також підтверджується тим фактом, що люди, які не є музикантами, більш оптимістично дивляться на своє майбутнє згідно з результатами, отриманими за шкалою безнадійності Бека, де 2 одиниці призначені для музикантів, а 1 - для не музикантів. Ці результати показують, що безнадійність не визначена, і студенти з оптимізмом дивляться в майбутнє. В контексті подолання стресу для студентів надані рекомендації. У підсумок слід зазначити, що на основі отриманої інформації і власного досвіду існує безліч способів отримати користь від онлайн- та офлайн- форм навчання як для музикантів, так і для не музикантів.

Ключові слова: стрес, вимушене дистанційне навчання, COVID-19, музична освіта, вища освіта, подолання стресу.

References

  1. Bardus, I., Herasymenko, Y., Nalyvaiko, O., Rozumna, T., Vaseiko, Y., & Pozdniakova, V. (2021). Organization of Foreign Languages Blended Learning in COVID-19 Conditions by Means of Mobile Applications. Revista Romaneasca Pentru Educatie Multidimensionala, 13(2), 268-287. https://doi.org/10.18662/rrem/13.2/421
  2. Beck A.T, Weissman A., Lester D., Trexler L.  (1974). Measurement of pessimism: The hopelessness scale // Journal of Consulting and Clinical Psychology, 42 (6), 861 -865.
  3. Biasutti, M., Antonini Philippe, R., & Schiavio, A. (2021). Assessing teachers’ perspectives on giving music lessons remotely during the COVID-19 lockdown period. Musicae Scientiae. https://doi.org/10.1177/1029864921996033
  4. Cayari, C. (2018). Connecting Music Education and Virtual Performance Practices from YouTube. Music Education Research, 20 (3), 360-376. doi:10.1080/14613808.2017.1383374).
  5. Cheng L.  & Lam C. Y.  (2021) The worst is yet to come: the psychological impact of COVID-19 on Hong Kong music teachers, Music Education Research, 23(2), 211-224, DOI: 10.1080/14613808.2021.1906215
  6. David A. Camlin & Tania Lisboa (2021) The digital ‘turn’ in music education (editorial). Music Education Research, 23(2), 129-138, DOI: 10.1080/14613808.2021.1908792.
  7. De Witte, M, Spruit A., Van Hooren S., Moonen X. & Stams G.-J. (2020) Effects of music interventions on stress-related outcomes: a systematic review and two meta-analyses. Health Psychology Review, 14(2), 294-324, DOI: 10.1080/17437199.2019.1627897
  8. Huhtinen-Hildén and Pitt 2018.Huhtinen-Hildén, L., and J. Pitt. (2018). Taking a Learner-Centred Approach to Music Education: Pedagogical Pathways. 1st ed. Abingdon / New York: Routledge.
  9. Komolov, O. (2020). Deglobalization and the “Great Stagnation. International Critical Thought, 10(3), 424-439 https://doi.org/10.1080/21598282.2020.1846582
  10. Matselyukh, O. (2019). Fundamentals of organization and trends of academic professional music education in the Ukraine. E-Pedagogium, 19(2), 32-43 DOI: 10.5507/epd.2019.013
  11. Nalyvaiko, O, Lykhoshvai, K. (2021). Quality of Professional Psychologist Training in Online Space. Educational Challenges, 26(2), 43-55.
  12. Nalyvaiko, O.,   Vakulenko, A. &  Zemlin, U (2020). Features of forced quarantine distance learning. Scientific Notes of the Pedagogical Department, (47), 78-87. https://doi.org/10.26565/2074-8167-2020-47-09
  13. Nalyvaiko, O., Khomenko, A., Vereshchak, D., & Poliakov, D. (2021). Comparative Analysis of Distance Learning Systems in the United Arab Emirates and the United States of America. Educational Challenges, 26(1), 74-85. https://doi.org/10.34142/2709-7986.2021.26.1.07
  14. Nogaj, A. A. (2020). Emotional Intelligence and Strategies for Coping With Stress Among Music School Students in the Context of Visual Art and General Education Students. Journal of Research in Music Education, 68(1), 78–96. https://doi.org/10.1177/0022429420901513
  15. Ostapenko, L., Narozhna, N., & Sinelnikova, V. (2020). Ways of renewal and modernization of art education in Ukraine. Image of the Modern Pedagogue, 3(192), 60–64. https://doi.org/10.33272/2522-9729-2020-3-60-64
  16. Oxford Happiness Inventory. (2021) https://psycabi.net/testy/1076-obnovlennyj-oksfordskij-oprosnik-schastya-ohi-oxford-happiness-inventory-i-pervonachalnyj-variant-metodiki-testy-dlya-diagnostiki-urovnya-schastya
  17. Pakpour, A. H., M. D. Griffiths, and C. Y. Lin. (2020). Assessing Psychological Response to the COVID-19: The Fear of COVID-19 Scale and the COVID Stress Scales. International Journal of Mental Health and Addiction. doi:10.1007/s11469-020-00334-9.
  18. Payne, P. D., Lewis, W., & McCaskill, F. (2020). Looking Within: An Investigation of Music Education Majors and Mental Health. Journal of Music Teacher Education, 29(3), 50–61. https://doi.org/10.1177/1057083720927748
  19. Schiavio, A., Maes, P.-J., & van der Schyff, D. (2021). The Dynamics of Musical Participation. Musicae Scientiae. https://doi.org/10.1177/1029864920988319
  20. Tarkovska,  D. et al., 2020. Study of the Music Market of Ukraine and Its Prospects in the International Economy https://issuu.com/soundbuzz/docs/study_of_the_music_market_of_ukraine_and_its_prosp
  21. Thoma, M.V., La Marca, R., Brönnimann, R., Finkel, L., Ehlert, U., Nater, U.M. (2013) The Effect of Music on the Human Stress Response. PLoS ONE, 8(8), e70156. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0070156
  22. Thompson, W. F. (2009). Music, thought, and feeling. New York: Oxford University Press.
  23. Thornton, L. (2020). Music Education at a Distance. Journal of Music Teacher Education, 29(3), 3-6. https://doi.org/10.1177/1057083720928615
  24. Yehuda, N. (2011). Music and stress. Journal of Adult Development, 18(2), 85-94.

 



Яндекс.Метрика