Автор(и):
- Бересток Ольга Володимирівна, ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7912-9592
DOI: https://doi.org/10.32782/2307-9770.2025.13.04.01
Мова статті: ENG
Анотація
У статті розглядаються основні тактики, підходи та цілі синхронних і асинхронних режимів електронного навчання з практичної та наукової точок зору. Подано емпіричні дані та сучасні огляди, що порівнюють синхронні та асинхронні форми онлайн-навчання у закладах вищої освіти. Визначено основні проблеми сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, а також відмінності між синхронними й асинхронними методами електронної комунікації. Представлено особливості застосування синхронного та асинхронного електронного навчання у закладах вищої освіти для розв’язання проблем, які виникають на шляху саморозвитку студентів. Описано результати нещодавніх мета-аналітичних і вибіркових досліджень, які свідчать, що обидва режими можуть забезпечувати позитивні навчальні результати. Проаналізовано відмінності та взаємодоповнюваність у навчальній ефективності, залучення студентів (поведінковій, емоційній), когнітивному навантаженні та вимірюваних результатах навчання. Розглянуто онлайн-навчальне середовище, необхідне для забезпечення дистанційної освіти, а також різні форми синхронної та асинхронної взаємодії. Порівняно обидва формати, зазначено, що асинхронний режим зазвичай забезпечує більшу гнучкість і глибину рефлексії, тоді як синхронний підвищує відчуття присутності, соціальну взаємодію та знижує певні аспекти когнітивного навантаження в окремих контекстах. У статті стверджується, що змішані або біохронні підходи – це свідомо спроектовані педагогічні комбінації синхронних та асинхронних елементів – забезпечують найбільш послідовні переваги в усіх напрямках навчальних результатів. Запропоновано продумані поєднання синхронного та асинхронного дизайну, які включають гнучке планування, психосоціальну підтримку та опції з низьким використанням пропускної здатності мережі, що найкраще сприяють безперервності, безпеці та якості навчання. Оцінено результати кейс-дослідження щодо цінності асинхронного навчання для підвищення рівня компетентності. Подано аналіз стратегії дистанційного навчання, акцентовано увагу на найкращих ресурсах і технологіях для синхронного та асинхронного онлайн-навчання. Розроблено основні етапи впровадження технологій дистанційного навчання у закладах освіти. Враховано переваги студентів щодо методів, застосовуваних у дистанційному навчанні. Обговорено основні труднощі, які створюють синхронні та асинхронні форми дистанційного навчання для викладачів, організацій і здобувачів освіти. Запропоновано методики та цифрові інструменти навчання, що можуть підвищити якість освітнього процесу та сприяти успішному дистанційному навчанню. Основна увага приділяється рекомендаціям для розробників курсів та закладів освіти щодо цілеспрямованого узгодження форматів навчання із завданнями, забезпечення доступності та рівності, а також використання підходів до навчального дизайну, заснованих на даних.
Ключові слова
синхронне навчання; асинхронне навчання; залучення студентів; результати навчання; когнітивне навантаження; біохронне навчання
Бібліографічні посилання
1. Alfares, N. (2024). Is synchronous online learning more beneficial than asynchronous online learning in a Saudi EFL setting: teachers’ perspectives. Frontiers in Education, 9, Article 1454892. https://doi.org/10.3389/feduc.2024.1454892
2. Alzahrani, H., Albalawi, R., Alghamdi, F., & Aldraiweesh, A. (2023). Students’ perception of asynchronous versus synchronous mode of instruction during the COVID-19 pandemic. BMC Medical Education, 23, Article 517. https://doi.org/10.1186/s12909-023-04034-5
3. Borup, J., & Archambault, L. (2023). Designing online learning for children and youth. In O. Zawacki-Richter & I. Jung (Eds.), Handbook of open, distance and digital education, 1287–1307. Springer. https://doi.org/10.1007/978-981-19-2080-6_77
4. Diaz, P., Hrastinski, S., & Norström, P. (2024). How using a response system in blended synchronous seminars encourages online and onsite student participation. Education and Information Technologies, 29, 19889–19911. https://doi.org/10.1007/s10639-024-12665-4
5. Fabriz, S., Mendzheritskaya, J., & Stehle, S. (2021). Impact of synchronous and asynchronous settings of online teaching and learning in higher education on students’ learning experience during COVID-19. Frontiers in Psychology, 12, Article 733554. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2021.733554
6. Hartina, S., Ermawati, E., & Syahrir, S. (2022). Flipped learning: Asynchronous and synchronous models in online class to improve the learning outcomes. IDEAS: Journal on English Language Teaching and Learning, Linguistics and Literature, 10(1), 670–681. https://doi.org/10.24256/ideas.v10i1.2546
7. Hung, C.-T., Wu, S.-E., Chen, Y.-H., Soong, C.-Y., Chiang, C.-P., & Wang, W.-M. (2024). The evaluation of synchronous and asynchronous online learning: Student experience, learning outcomes, and cognitive load. BMC Medical Education, 24, Article 326. https://doi.org/10.1186/s12909-024-05311-7
8. Kotun, K., Banit, O., & Radomskyi, I. (2023). Educational challenges and innovations in higher pedagogical education in Ukraine: From the destructive consequences of war to effective blended learning. UNESCO Chair Journal Lifelong Professional Education in the XXI Century, 2(8), 71–84. https://doi.org/10.35387/ucj.2(8).2023.71-84
9. Mairing, I., et al. (2021). Synchronous and asynchronous online learning of advanced statistics during COVID-19 pandemic. JRAMathEdu, 6(3), 191–205. https://doi.org/10.23917/jramathedu.v6i3.13477
10. Martin, F. (2021). A meta-analysis on the effects of synchronous online learning: Cognitive and affective outcomes. International Review of Research in Open and Distributed Learning, 22(3), 1–26. https://doi.org/10.19173/irrodl.v22i3.5259
11. Martin, F., Kumar, S., Ritzhaupt, A., & Polly, D. (2023). Bichronous online learning: Award‑winning online instructor practices of blending asynchronous and synchronous online modalities. The Internet and Higher Education, 56, Article 100879. https://doi.org/10.1016/j.iheduc.2022.100879
12. Misirli, O., & Ergulec, F. (2021). Emergency remote teaching amid COVID-19: The turning point for higher education? Education and Information Technologies, 26, 7317–7340. https://doi.org/10.1007/s10639-021-10520-7
13. Nor, H., & Wijaya, M. (2023). University students’ perception towards online learning: Synchronous and asynchronous. SALEE: Study of Applied Linguistics and English Education, 4(1), 236–248. https://doi.org/10.35961/salee.v4i1.590
14. Pagoto, S., et al. (2024). Comparing synchronous and asynchronous remotely delivered lifestyle interventions: A randomized noninferiority trial. NPJ Digital Medicine. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC11695951/
15. Schmid, R. F., Borokhovski, E., Bernard, R. M., Pickup, D. I., & Abrami, P. C. (2023). A meta-analysis of online learning, blended learning, the flipped classroom and classroom instruction for pre-service and in-service teachers. Computers & Education Open, 5, Article 100142. https://doi.org/10.1016/j.caeo.2023.100142
16. Siregar, A., Wahyuni, R., & Taini, Z. (2023). Students’ perception towards synchronous and asynchronous learning modes at Faculty of Teacher Training and Education. Equilibrium: Jurnal Pendidikan, 11(1), 15–24. https://doi.org/10.26618/equilibrium.v11i1.9189
17. Sistek-Chandler, C. M. (Ed.). (2020; updated discussions 2021–2023). Exploring online learning through synchronous and asynchronous instructional methods. Exploring Online Learning Through Synchronous and Asynchronous Instructional Methods,52-76. https://doi.org/10.4018/978-1-7998-1622-5.ch003
18. Zeng, H., & Luo, J. (2023). Effectiveness of synchronous and asynchronous online learning: A meta-analysis. Interactive Learning Environments, 32(3),1-17. https://doi.org/10.1080/10494820.2023.2197953