Автор(и):
- Василишина Наталія Максимівна, ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0003-9998
DOI: https://doi.org/10.30929/2307-9770.2021.09.04.02
Мова статті: ENG
Анотація
У статті проаналізовано зміни, що відбуваються в українській освіті за останні п’ять років, порівняно з процесами в Європі, і зроблено спробу визначити основні тенденції розвитку вітчизняної іншомовної освіти в найближчому майбутньому, що дозволить нам: передбачити ймовірні проблеми та підготуватися до їх подолання; зосередитися на основних напрямках; сформулювати нові завдання, переглянути зміст і, можливо, підходи до методичної підготовки вчителів іноземної мови з урахуванням цих тенденцій. Особлива увага до підготовки фахівців у галузі міжнародних відносин пов’язана з тим, що процес міжкультурної комунікації істотно ускладнюють проблеми, обумовлені певною розбіжністю і різночитаннями в сприйнятті навколишнього світу носіями різних мов і культур, що часто призводить до нерозуміння один одного, а в деяких випадках стає причиною небажаних ситуацій. Мета статті – проаналізувати особливості розвитку іншомовної освіти в Україні, дослідити тенденції впливу європейської освітньої системи на розвиток іноземної мови в нашій країні. У статті висвітлено результати дослідження тенденцій розвитку іншомовної мови в Україні, їх вплив на формування методів вивчення іноземних мов у вищих навчальних закладах, їх ефективне використання під час іншомовно-професійної підготовки майбутніх спеціалістів з немовних спеціальностей на етапі Нового часу. Проаналізовано деякі аспекти формування та розвитку іншомовної освіти на різних її етапах становлення в контексті предмета дослідження та їх актуальність у сучасних умовах підготовки майбутніх спеціалістів гуманітарних дисциплін у вищих навчальних закладах України. Основними напрямками є огляд тенденцій в освіті іноземних мов шляхом аналізу робіт та досліджень провідних фахівців у цій галузі. В рамках дослідження було виявлено, що поняття “двомовність”, “багатомовність” у системі вищої освіти України стали вагомими складовими іншомовно-професійної підготовки майбутніх фахівців у певній галузі . У дослідженні ми прийшли до висновку, що на сучасному етапі входження України до європейського освітнього простору іншомовна освіта сучасного фахівця є елементом культурної взаємодії, що сприяє формуванню інтересів в іншому менталітеті, підвищує мотивацію та розширює сферу міжнародного співробітництва. Висновки і перспективи подальших досліджень у даному напрямку бачимо в більш поглибленому підході до творчої розробці та пошуку нових шляхів підвищення ефективності навчального процесу студентів факультетів міжнародних відносин у світлі останніх вимог Міністерства освіти і науки України щодо викладання іноземних мов на якісно новому рівні.
Ключові слова
сучасна вища освіта, майбутні фахівці міжнародних відносин, навчання іноземним мовам, тенденції, розвиток іншомовної освіти, професійні навички та можливості, урізноманітнення методів, інформаційні технології
Бібліографічні посилання
1. Common European framework of reference for languages: learning, teaching, assessment. Language Policy Unit, Strasbourg. URL: https://www.coe.int/t/dg4/linguistic/Source/Framework_EN.pdf (accessed 09.09.2021).
2. Debande, O. (2004). ICTs and the development of eLearning in Europe: The role of the public and private sectors. European Journal of Education, 39(2), 191–208.
3. Douglas, H. (2007). Teaching Principles, An Interactive Approach to Language Pedagogy. 569.
4. Garrison, R., Kanuka, H. (2004). Blended learning: Uncovering its transformative potential in higher education. The Internet and Higher Education, 7(2), 95-105.
5. Harasim, L., Hiltz, S., Tells, L., Turoff, M. (1995). Learning Networks: a Field Guide to Teaching and Learning on line. MIT Press, Cambridge MA, 145.
6. Humboldt, W. (1985). Language and cultural philosophy. Progress, Moscow, USSR, 450.
7. Henning, J. (2008). The Art of Discussion-Based Teaching: Opening Up Conversation in the Classroom. Routledge, New York, 56-78.
8. Hughes, R. (2011). Teaching and Researching: Speaking (Applied Linguistics in Action). Pearson Education Limited, 197.
9. Kozma, R. B. (1991). Learning with media. Review of Educational Research, 61(2), 179-211.
10. Kulik, C. L. C., Kulik, J. A. (1991). Effectiveness of computer-based instruction: An updated analysis. Computers in Human Behavior, 7(1-2), 75-94.
11. Kruse, K. (2015). The Benefits and Drawbacks of e-Learning. URL: http://www.corebiztechnology.com/software_article_ elearning_d.htm (accessed 05.03.2015).
12. Simpson, O. (2012). Supporting Students for Success in Online and Distance Education. Routledge, New York and London, 296.
13. Legner, C., Eymann, T., Hess, T., Matt, C., Böhmann, T., Drews, P., et al. (2017). Digitalization: Opportunity and challenge for the business and information systems engineering community. Business & Information Systems Engineering, 59(4), 301-308.
14. Littlewood, W. (1991). Communicative Language Teaching. CUP, Cambridge, 34-56.
15. May, S., Nancy H. (2008). Encyclopedia of Language and Education. SpringerScience&BusinessMedia, LLC, vol. 1, 437.
16. Moodie, G. (2002). Identifying Vocational Education and Training. Journal of Vocational Education and Training, 54(2), 266-289.
17. Vasylyshyna, N. (2014). English in Context. PRINT LINE, Kyiv, Ukraine, 196.
18. Yıldırım, A. (2001). A Qualitative Assessment of the Curriculum Development Process at Secondary Vocational Schools in Turkey. Journal of Career and Technical Education, 1, 57-59.
19. Zagonari, E. (2009). Balancing tourism education and training: International Journal of Hospitality Management. International Journal of Hospitality Management, 28, 2-9.